Історична повість Івана Франка “Захар Беркут” була написана в 1882 році, але вона не втрачає власної актуальності і зараз. Адже сила, сміливість духу, любов до батьківщини завжди є неоціненним скарбом. Свій твір автор створив буквально за декілька тижнів. Він дуже хотів взяти участь у літературному конкурсі на кращий історичний твір, який оголосив журнал “Зоря”.
В повісті письменник описує події, що сталися на початку тринадцятого століття у невеличкому селі Тухля, що знаходилося недалеко від Львівської області. Саме тоді, на українські землі постійно нападали величезні орди загарбників. З тими подіями Франко ознайомився занадто близько, саме з Галицьких літописів. Люди, які не мали величезного військового досвіду, мали самі боронити рідні землі від військ хана Батия. Місцевий знахар Захар Беркут та його молодший син Максим, мали неабиякий авторитет серед односельчан. Коли треба було ризикнути усім, навіть життям, люди послухали їх, та не прогадали.
Маленьке село назавжди закарбувалося в пам’яті багатьох поколінь. Адже сміливість не повинна бути забута. Повість Франка й досі закликає, та дає зрозуміти, що люди повинні бути патріотами рідної землі, тільки об’єднавшись, ми можемо досягти великих цілей. Так сталося і з сміливими тухольцями. Вони пішли на ризикований крок, намагаючись обдурити не тільки Тугарина Вовка, але й одного з найжорстокіших та найхитріших воїнів, самого Батия.
Максим з батьком Захаром розумів, що не можуть припуститися помилки, тому що від них залежало, чи будуть жити односельці. Їм допомогла не тільки хоробрість, віра, а ще й традиції предків. Шануймо тих, хто дійсно був готовий віддати життя за власну землю. В наш час, на сьогоднішній день, таких героїв залишилися не так багато. Поважаймо земляків, так як це робив Захар Беркут.