Євшан зілля – це легенда про сина – підлітка половецького хана, якого під час битви заполонив Володимир Мономах, та відвіз його у Київ. Життя юнака на чужбині було дуже добрим: він був оточений золотом, жив у повному достатку, йому ні в чому не відмовляли. Так би і йшло його життя, але у половецьких степах за ним дуже сумував його рідний батько. Не знав він спокою ні вдень ні вночі, його любов до сина була сильніше за все.
Він вирішує відправити гонця на пошуки рідної дитини. І все-таки він його знаходить. Починає на рідній мові співати колискові, але на хлопчину це не діє. Він з половця перетворився на справжнього русича. Навіть сльози рідного батька не заділи його душі. Розчарувшись у своїх силах гонець вирішує йти до степу, але тут він згадав, що у його грудях було євшан – зілля, яке він припас для таких випадків.
Почувши запах цієї трави, хлопець ніби став самим собою, прокинувся, та не роздумуючи повернувся на Батьківщину, у рідний степ, до рідного батька.
У людини запахи викликають самі давні спогади, Запах рідного степу, який немає кінця – краю повернув хлопця у далеке дитинство, коли він відчував цей аромат у повітрі – аромат свободи та безкраїх просторів. Він наче перевернув його, розбудивши найдавніши ноти його душі.
Автор акцентує увагу на тому, що кожна людина повинна любиттґи свою країну. Так і син хана обирає рідний край. Нехай там не буде тієї шани, яка була у Києві, не буде золота, але йому це не потрібно, Батьківщина дорожче за всі коштовності, і якою б вона не була, її треба любити та шанувати.