Як я провела осінні канікули.
Осінь – це моя улюблена пора року. Вже позаду літня спека, а до справжніх холодів ще далеко. Природа позолотила всі свої шати та потихеньку скидає листя, встилаючи землю оксамитово-золотим килимом. Птахи вилетіли у вирій, посилаючи нам прощальний курлич.
Але найкраще в осені – це осінні канікули. Коли позаду перші тижні навчання після довгого літа, настає час відпочинку, для усвідомлення отриманих нових знань.
Цього року свої осінні канікули я провела в активному відпочинку. Я спланувала цей тиждень так, щоб встигнути багато побачити, багато взнати, багато відчути. Щоб під час наступного навчального етапу було що згадати, розповісти друзям, про що написати в творах.
Я здійснила давно омріяну подорож до улюбленого та чарівного міста Львова, відвідала свою рідну бабусю, яка проживає в Івано-Франківську, я встигла відвідати прем’єру кінофільму та сходити з подружками в аквапарк.
Розпочала свої канікули я з відвідування аквапарку. Найкращий спосіб скинути стрес від навчального процесу – це зануритись у воду, яка змиє всю негативну енергію. А якщо я вода ще й бурлить, б’є фонтанами, стрімко біжить разом з тобою по водяному жолобу та викидає твоє розслаблене тіло у басейн з сотнями золотих краплин, ці враження стають помноженими на захват та адреналін.
В середині канікул я їздила до Львова, в якому побула цілий день, до від’їзду в Івано-Франківськ з гостиною до бабусі. Львів нікого не може лишити байдужим, той, хто хоч раз його відвідав, схоче повернутися сюди знову. Площа Ринок, Оперний театр, кав’ярні зі смачною кавою, особливо заклад «Копальня кави» – це все вразило своєю старовинною архітектурою, яку майже не зачепив час, своєю самобутністю і неповторністю. Головною метою мого візиту був Національний університет «Львівська політехніка», який веде свою історію від заснування в 1816 році й до сьогодні. Він вважається самим найстарішим навчальним закладом нашої країни. Мандруючи корпусами університету, надихаючись атмосферою студентського життя, я остаточно визначилась, що після школи буду поступати саме сюди, залишилось тільки визначитись з направленням, адже в університеті 16 інститутів та 114 кафедр.
Після Львову мене чекав затишний і не менш старовинний Івано-Франківськ, його вузькі вулички, привітні мешканці та найрізноманітніші бабусині смаколики.
Ось такі мої осінні канікули, сповнені подорожей та чудових вражень, добігли кінця. Я знову готова до навчання, адже треба гарно закінчити одинадцятий клас, щоб мати можливість повернутися до Національного університету Львова вже у якості студентки, та зустріти там наступну осінь.