Друга по милозвучності у світі після італійської.Різнобарвна,чиста,ллється з уст як джерельна водиця.Так,це все – про нашу рідну українську мову.Зазнаючи навіть найтяжчих утисків та заборон,як-отВалуєвський циркуляр та Емський указ 1863 і 1876 років відповідно,вона залишається непереможеною й донині.Історія та доля так несамовито перевертала її у своєму котлі,але все ж чіплялася вона за найтонші гілки життя,плекала своє коріння вглиб українського народу.
І стала неперевершеною.Не забудуть її ніколи,не розчавлять її вороги своїми знахабнілими діяннями.Ще стане набагато кріпше вона під цькуваннями й погрозами завойовників.Під гуркіт визвольної боротьби впродовж віків загартовувалася вона й набувала вражаючих масштабів.Нашу мову не затьмарила тінь кривавої та безжальної диктаторської машини.Вона,як спориш : чим більше топчуть її у землі,тим глибше пускає вона своє довге коріння.
Для кожного свідомого громадянина його рідна мова (у нашому випадку українська) є невід’ємним атрибутом самоідентифікації себе як українця.Українська мова – то незвідана скарбниця почуттів : радості й переживань,надбань та втрат,печалі та щастя.У ній закарбована уся наша історія,від початку її існування та до сьогодення.У данний момент часу необхідно акцентувати увагу українців на активне розповсюдження та пропагування щиро любити,поважати та використовувати в повсякденному житті українську мову.Тож,єднаймося,брати і сестри,нашою мовою!Слава Україні!Буде слава і в кожного з нас.Вистачить на всіх.