Україна моя Батьківщина
Відомою є фраза, що людина без Батьківщини наче орел без крил. В цьому є сенс, тому що кожна людина з раннього дитинства запам’ятовує місце, де вона народилась, які краєвиди справили на неї враження, де зростала та дорослішала. Ці спогади пов’язані з родинним домом, близькими та друзями, першими досягненнями та розчаруваннями.
На тлі всіх цих подій в пам’яті закарбовується рідний край та Батьківщина в цілому.
Моя Батьківщина – це Україна. Я тут народилась, тут живу та планую жити. З самого дитинства я захоплювалась безмежними жовтими степами, яскравими та пишними лісами, широкими та могутніми річками мого краю. Навчаючись в школі, вивчаючи історію, мені стала відома довга та багатостраждальна історія українського народу, яка загартувала народний дух та зробила українців нацією.
Прикладом того, що Україна не порожній звук для її мешканців є те, що заради щастя та зросту країни люди не боялись покласти життя. Від часів Київської Русі до років козаччини, в імперський та радянський часи Україна відстоювала свої кордони, розбудовувала державність та економіку. Також показово, що протягом років навіть представники діаспори не забувають рідної землі та підтримують зв’язок з ненькою. Це притаманно всім хто на деякий час виїздить за кордон – невидимою силою людину тягне додому в своє звичне середовище.
Для мене Батьківщина – це дивовижна природа, рідний дім, де живуть батьки, привітні та завзяті люди. Я не уявляю свого життя за межами країни та гадаю, що заради добробуту та процвітання держави, кожен громадянин повинен любити, поважати та докладати зусиль для розвитку нашої Батьківщина-України.
Окрім абстрактного уявлення батьківщини слід знати та шанувати народні символи: герб, гімн, народну творчість та історію. Ці знання розширяють знання про давні витоки нашої держави, розкривають народну мудрість та збагачують духовно.