Україну неможливо уявити без Тараса Григоровича-нашого славетного Кобзаря, борця за справедливість, мужнього лицаря.У кожній сільській хаті стоїть його портрет, накритий вишитим маминим рушником, Шевченко дивиться на своїх нащадків суворми,та одночасно мудрими очима.Це геніальний син України,її народу який шанується у всьому світі.
В його творах відображаються всі наші мрії, переживання,та сподівання.У своїх творах батько-Шевченко присвячує найтепліші емоції любов до свого народу.Він хотів бачити Україну щасливою і незалежною від ворогів,щоб вона була заможна та Тарас Григорович страждав за Україну,він любив її всім серцем та душею,за що дуже сильно рлзплачувався.
За любов до України його не однократно ссилали у в’зниці,забороняли малювати та писати.Його любов до України була нескінченную,його життя повністю присвячувалось України та її славетному,мужньо у народові.Зараз Кобзар як ніколи актуальний,тому що Україна зіткнулася з дуже великими проблемами,її роздирають внутрішні та зовнішні конфлікти,народ не може стати єдиним,як цього хотів Шевченко.
Так, зараз Україна незалежна,але люди не можуть зібрати всю свою волю у кулак і стати єдиною могутнью силою,яка змінить країну на краще.Разом україньский народ-це величезна сила,яка здатна на будь-які перетворення.Нам, нашому поколінню треба частіше читати великого Кобзаря, шукати відповіді на питання,які сьогодні стоять перед нами,і тоді ми дійсно зможемо побудувати сильну, могутню та незалежну Україну,яка буде розвиватися та заволікати найкращих спеціалістів з усього світу.