Його геній розрісся, як дерево,
простягнувши крону над вікнами.
Е. Камілар, румунський перекладач та письменник
Тарас Шевченко — визначна постать в становленні і розвитку української культури. Минуло більше, ніж 150 років від його смерті, а Кобзаря все ще поважають і палко шанують не лише в Україні, а й в інших країнах.
У своїх творах Шевченко описує тяжку долю кріпаків та історичні події, які передували визволенню Батьківщини з-під гніту Російської імперії. Вірші були написані півтора століття тому, але не втрачають своєї актуальності і зараз, саме через це поезія Тараса Григоровича знаходить відгуки в серцях українців навіть в наш час. З невимовною тугою, любов’ю, ніжністю та сумом за Вітчизною, Шевченко пише про рідну Україну у вірші “Думи мої, думи мої…”. Значну частину свого життя поет перебував у засланні на чужині в якості кари за свої патріотичні висловлювання , через що в його творчості переважає політична лірика, гаслом якої можна вважати цитату з поеми “Подражаніє одинадцятому псалму”:
“…Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.”
“Кобзар”, в певному сенсі, є своєрідною другою Біблією для українського народу. Повний перелік творів поета складає 237 одиниць. “Гайдамаки”, “Наймичка”, “Як умру, то поховайте…”, “Мені однаково, чи буду”, “Садок вишневий коло хати”, “Мені тринадцятий минало”, “І виріс я на чужині”, “Не для людей, тієї слави…”, “У нашім раї на землі…”, “Неофіти”, “Лічу в неволі дні і ночі”, “Юродивий” — поеми та вірші, які повинен прочитати кожен патріот своєї держави.
Творчість Тараса Шевченка є невичерпною скарбницею мудрості та життєвого досвіду, коштовною перлиною культурної спадщини нашої країни, в своїх масштабах вона має світове значення та визнання. Український народ буде вільним і незалежним доти, доки на його вустах звучатимуть слова великого Кобзаря, адже Шевченко є справжнім символом боротьби за свободу і залишатиметься ним ще не одне століття.