Вчені вважають, що вивчати культуру й історію народу можна за його фольклорними та авторськими піснями. І це дійсно так. Бо з піснею людина народжується, з піснею йде по життю, та з нею ж і вмирає. Українська пісня це ж не тільки відображення історії, а й дзеркало душі нашої держави. Саме тому, у нас кожне дійство супроводжується піснею.
У нас весняні пісні, коломийки, побутові, козацькі, весільні, жниварські і ще багато інших. Деякі здивуються чому так багато, але справжні українці знають, що пісня – то їх душа.
Українська пісенність – це багатогранний алмаз, який був відшліфований впродовж віків історичними подіями, майстрами слова, надією, яка була покладена на пісні. Ось чому українська пісня є душею народу, невід’ємною її частинкою. Недарма, українці відомі своїми піснями на весь світ, і сприймаються як народ, що завжди співає.
Слова пісні можуть лікувати душу, окрилити людину, підштовхнути до дій, чи навпаки зовсім знесилити. Тому народ любить своїх пісень, береже їх, примножує і пишається ними, бо кожен розуміє, що в пісні є безмежна сила нації, її історія та її душа.
Життя людини починається разом з ніжною материною піснею, перше кохання дзеленчить тонесенькою піснею солов’я, втішає серденько сумне також пісня. Воїни йдучи у бір завжди з собою брали зброю, хліб і пісню, щоб було легше йти. І дійсно, з піснею й життєва дорога не така складна.
Якою б не була за жанром пісня, в ній завжди відчувається присутність людської душі. А українська пісня – це душа цілої нації, яка передає всі ті глибокі почуття, ті переживання, яві випадали на долю наших земляків. Саме тому наші пісня такі живі, бо в них відчувається і щастя, і радість, і горе, і переживання, і смуток.