Найвідомішим твором Франца Кафки є оповідання «Перевтілення». На уроці зарубіжної літератури я з задоволенням з ним ознайомився.
Перевтілення – це яскрава метафора відсторонення людини від світу. Вона, ніби існує у ньому: їсть, п’є, ходить на роботу, але чи є таке людське життя повним, чи це дійсно життя чи всього-на-всього животіння – на ці питання намагається відповісти австрійський автор. Головного персонажа звуть Грегор Замза – це анаграма латинською до імені Франца Кафки.
Цим жестом автор показує, що багато елементів твору будуть взяті з його життя. Переживши складне дитинство, терплячи знущання батька, автор до кінця не міг отримати насолоду від цього світу. Він не розумів що таке любов, щастя, родинне тепло. Тому і вбачав світ як ілюзію благополуччя. Втіливши внутрішні переживання у роздумах Грегора, автор обернув його на комаху. Можливо, це фантастичний елемент якого не може бути у світі, але ставлення родини, начальника та просто оточуючих,говорить читачам, що це буденність, яка може з будь-ким статися. Отже, 25-річний Грегор останні 7 років дбає про свою сім’ю: батька, який програвшись втягнув хлопця у злидні, матір, постійно на щось хвору, і молодшу сестру Грету.
Він спить близько 4 годин, бо поїзд на якому він добирається на роботу відходить зарано. У нього немає друзів, бо він не може дозволити собі витратити гроші, зустрівшись з ними. Єдина його втіха – це портрет гарної жінки, вирізаної з журналу. Чи отримує хлопець насолоду від життя? Ні. Чи нагадує його стан існування комах? Так.
Тому автор просто констатує факт, коли молодий хлопець вранці прокинувся у комашиному тілі з маленькими лапками. Але ці зміни були необхідні, щоб пересвідчити читачів у тому, що людина завжди самотня, і навіть у страшній ситуації, мусить розраховувати тільки на себе.