Тарас Григорович Шевченко у своєму вірші “Три шляхи широкії” детально змальовав, як сини прощаються зі своєю родиною і відправляються на заробітки. Мати, сестра та жінка одного з братів це головні герої твору. Вони дуже сльозно прощаються зі своїми рідними, та прекрасно усвідомлюють, що розлучення буде тяжким та довгим.
Мати, у якої розривається душа відпускає синів на чужину, вони роблять перші кроки, і на душі їй стає дуже важко. Вона садить три дерева, які символізують її трьох синів, ці дерева завжди будуть нагадувати їй про них. Вона думає, що кожен день буде розмовляти з ними, розповідати як в неї справи, та обіймати ці дерева. Тарас Шевченко у цьому вірші говорить, що у українського народу завжди була важка доля, і він був вимушений шукати кращої долі за кордоном. Так і цьому вірші брати хотіли гідно жити, та були вимушені шукати кращої долі у чужих краях. Брати так і не повернулися додому, не витримавши це загинула дівчина одного з них, Шевченко каже, що вони блукають пл світові.
Нашому поколінню треба робити все, щоб ми змогли гідно жити та працювати на своїй землі.
Навіть і наші часи проблема заробітчан залишається актуальною. Люди, які мають бажання заробляти гроші у своїй країні позбавлені можливості гідно заробляти гроші, та вимушені відправлятися закордон в пошуках кращої долі та кращого життя. Це дуже прикро, тому що нашу країну покидає багато фахівців, які нам дуже необхідні.
Треба робити все, щоб люди почували себе гідно на своїй Батьківщині, і почуватися на своїй землі.