Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми познайомилися з творчістю Фрідріха Шиллера. Близький друг Гете, він став не менш яскравою зіркою німецької літератури. Представляла його творчість ода «До радості». Письменник написав її у 1785 році, коли переживав вкрай важкі часи. Через активну громадянську позицію йому завжди було непереливки.
З двадцятирічного віку він писав свої п’єси, але через висміювання в них правлячої монархічної сім’ї, йому було заборонено приймати участь у постановці або знаходитись у залі під час спектаклю. Волелюбний хлопець не міг на це піти. тому й виїхав з рідної Німеччини і проживав у маленьких країнах, неподалік Батьківщини. Він цікавився історією, етнографією, а тому з часом розвинув думку, що всі ми рівні. Автор не розумів, чим життя австрійця відрізняється від німця. Ці думки він втілив в оді «До радості».
Письменник закликає об’єднатися народи, все-одно всі ми однакові люди і керують нами заповіді Божі. Лише відкривши очі і поглянувши на ближніх з добротою, можна досягти Божого задуму:
Обнімітесь, міліони,
Поцілуйтесь, мов брати!
Вічний Отче доброти,
Дай нам ласки й охорони!
Шиллер натякає на те, що для всього людства надзвичайно важливим є отримання насолоди від життя. Шляхом досягнення життєвої насолоди та гармонії є радість, яку люди отримують і від природи, і від спілкування, і від служіння Богові. Живучи благородним та чесним життям, одна людина може змінити людей навколо себе, а потім і цілу країну. З впевненими у собі та щасливими громадянами, керівництву держави не потрібні будуть війни. І хоча ця ода написана більше як 200 років тому, вона актуальна і в наш час, бо зараз люди продовжують ділити один одного за кольором шкіри, за статтю, за національністю, не помічаючи, що всі ми є Божими створіннями, які прийшли у цей світ з певною метою.