Мої враження від моєї Батьківщини!
Україна – це країна, в якій я народилася. Тут я зростала з дитинства, знайомилася з кожною традицією слов’янів. Мати мене привчала до розмови на українській мові, бо завжди казала, що наша мова співуча, чиста та мелодійна. Я була згодна з нею: кожна українсбкая пісня, немов, відкриває зеркало твоєї душі.
У 5 років я вперше почула про козаків – моїх предків, які зражалися за незалежність наших земель, які захищали людей від сліз та болю. Велике та трагічне минуле у ті часи, коли нашу Україну захоплювали різні народи та знущались над жінками, дітьми, бабусями та всіх всіх, хто загинув від меча ворожнечого. Тарас Григорович Шевченко – людина, яка описала ті тяжкі часи, коли людей продавали в рабство та змушували працювати. Він і сам таким був, поки його талант не замітили інші. Його «Кобзар» читає увесь світ, де автор пригнічує панську владу та визиває українців на боротьбу за незалежність. На щастя, після його смерті кріпостне право було відмінено. Це була мета нашого відомого Шевченка. Його вважають «обличчям України» або «батьком» нашої Батьківщини.
Зараз мені 17 років, а мені ще не набидло дізнаватися ще більше і більше про свою землю. Це ж так цікаво: кожного дня відкривати для себе щось нове та пишатися цим, бо це було зроблено саме у твоїй країні.
Україна – моя друга мати, яка виховала в мені кохання до своєї Батьківщини. Я ціную те, що я українка і дякую своїй матері за це.
Я завжди буду пишатися своєю Батьківщиною, бо вона єдина, хто відкриє мої очі на щось дивовижне у цій країні та збільшить мої враження в десять разів!