Моє життя
Моє життя не відрізняється від життя мільйонів інших підлітків. Я звичайний учень загальноосвітньої школи. Навчаюсь добре, але з деякими предметами бувають проблеми. Іноді мені допомагають батьки, іноді я відвідую репетиторів, які пояснюють мені незрозумілу тему. В класі в мене є декілька кращих друзів, з якими ми часто граємо в футбол після занять. Вони запрошують мене на день народження, і я з радістю готовий завітати до кожного з них. На вихідних ми разом граємо в комп’ютерні ігри. Ось де зароджуються навички командної гри.
Тут кожен повинен допомагати один одному й прикривати збоку, щоб ворог не знищив усю команду. Так ми навчаємось і відпочиваємо. Друзі хочуть стати відомими футболістами, моя ж мрія – стати професійним інженером з робототехніки. Це ж чудово створювати справжніх роботів, які полегшать життя людині.
Я в сім’ї старша дитина. В мене є на три роки молодша сестричка. В цьому році вона пішла в перший клас. Я всіляко намагаюсь допомагати їх: влітку я допомагав їх навчитись читати, писати й малювати. Все це ми робили в ігровій формі. Дещо вона запам’ятала, й це дуже чудово. Такі знання полегшать навчання в першому класі. З самого дитинства батьки вчили мене захищати й піклуватись про молодшу сестру. Саме це я і роблю кожен день.
Враховуючи те, що сестра моя ще маленька, майже всю хатню роботу виконую я. Але поступово батьки навчають і сестру допомагати мені. Вона вже вміє мити посуд. Для цього їй потрібен стілець біля раковини, бо без нього вона просто не дотягнеться до тарілок.
Кожного літа ми всією сім’єю вирушаємо у подорож до моря. Там ми проводимо один тиждень і повертаємось засмаглими й відпочилими. Після такого відпочинку навіть не хочеться повертатись до навчання в школу. Я люблю свою сім’ю, і вдячний, що в мене така чудова й дружна родина.