Мій улюблений твір
Кожна людина в своєму житті повинна прочитати багато книжок. Саме книги формують наш світогляд, характер і відношення до світу. Якщо людина має справу з книжками, в неї неодмінно з’явиться певний смак або вподобання. Таким чином, у кожного читача з’являються улюблені твори, які він ладен перечитувати й в майбутньому. Я не став винятком, адже теж маю декілька улюблених творів, про які й розповім.
Моїм улюбленим літературним твором є роман відомого німецького автора Еріха Марії Ремарка “На Західному фронті без змін”. Іноді буває важко зрозуміти, чому той або інший твір припав тобі до душі.
В даному випадку все дуже просто: ще ніколи автор, а за сумісництвом і ветеран війни, так відверто не засуджував війну та всі її прояви. Та не пацифістський настрій привабив мене найбільше. Ремарк відверто показав солдатські стосунки під час війни, відношення солдатів до війни в цілому та саме солдатське життя. Воїни, як це і притаманно людям, не народжуються героями. Вони в своїх розмовах відверто засуджують владу за нахабне використання власного народу.
Військові обох сторін ладні полишити поле битви і повернутись додому. Війна твориться під гаслами патріотизму й жертовності, а її наслідками користуються нечисті на руку політики. Цих солдатів можна зрозуміти, адже кожному б набридло дивитись в обличчя смерті. Головним героям виступає молодий хлопчина, який закінчивши школу, йде на фронт. Все що він тепер знає і вміє робити в своєму житті – це воювати.
В мирний час він нікому не потрібен, бо він – непотрібний матеріал. Пауль чудово усвідомлює це, його лякає думка про повернення в мирне життя. Але дожити до мирного договору йому не судилося. Так закінчується історія одного з мільйонів тих солдатів, котрі були одурені владною верхівкою.
Твір наштовхнув мене на роздуми про поняття патріотизму як такого, та поняття вищі ідеали. Чи справді вони існують, чи це вигадка вищих світу цього? Чи не використовують нас як нікчемних створінь? Автор залишає ці питання відкритими. Саме тому я раджу цей твір усім моїм знайомим.