Мені однаково
У всіх на устах поезії Великого Кобзаря. Нашого проводиря,мислителя, великого поета і художника. Його життя то є подвиг. Його життя є боротьба проти кріпосного права,боротьба за вільну Україну,боротьба за свободу.
Потрапивши до в’язниці Третього відділення у справі щодо своєї участі в Кирило-Мефодіївському товаристві, Т.Г.Шевченком було написано поезіі,що увійшли до збірки «У казематі».Свій смуток,жаль,тугу за рідною-ненькою Україною поет відобразив у них.
Яким буде майбутнє Т.Шевченка,що його чекає у найближчому часі – такі роздуми висвітлені Кобзарем у поезії «Мені однаково…»Його чекає ув’язнення,скоріше за все далеко від рідної домівки,може він там і загине,помре,не залишить навіть найменшого свого сліду на землі. Поет не має впевненості в тому,що його життя пройшло недарма,що його потім чи згадають через багато років після смерті.
Та до свого життя поетові байдуже,всі його думки про долю змученої України. В останніх рядках поезії звучить ненависть до існуючого кріпосницького ладу і в той же час лунають зворушливі слова про рідну землю,про її майбутнє.
Слова поета-пророка звучать гнівно і впевнено. Злі і лукаві люди тільки на словах патріоти. Б’ють вони себе в груди і кричать про свою відданість Україні і народу. Та перш за все вони дбають про свої інтереси,а про долю простого народу навіть не задумуються. Для них головне побільше набити свої кишені грошима,стати ще багатшими,а про людей – ні!Саме цим і переймається найбільше поет далеко у засланні. Він шкодує тільки про одне,що дуже мало зробив для батьківщини та свого народу.
Пророк сумує за Україною,та його біль і власна смерть ніщо в порівнянні з долею народу. Він бажає тільки одного – кращого життя для всіх українців.
Поезія Т.Г.Шевченка «Мені однаково…» є зразком громадянської,патріотичної лірики .Останні рядки ще раз підкреслюють,що він – справжній патріот!