«Майстер і Маргарита» — роман російського письменника Михайла Булгакова, який став одним із шедеврів світової класичної літератури. Твір розкриває тему людської істинної сутності, стирає межі між добром та злом, любов’ю та ненавистю, геніальністю і божевіллям.
В романі описуються три сюжетні лінії: Ієшуа та Понтій Пілат, Воланд і його приспішники, Майстер та Маргарита, кожна з них є самостійною частиною твору і, в той же час, переплітається одна з одною.
Герої постають перед проблемою вибору: Понтій Пілат між зобов’язаннями, репутацією та справедливістю, людяністю, совістю, Маргарита між матеріальними благами, гарно влаштованим сімейним життям і справжнім коханням. Воланд виступає в ролі судді, спокусника, який разом з Азазелло, Фаготом та Бегемотом прибуває до Москви з наміром спостереження за сучасним суспільством, його недоліками та влаштовує у місті справжній хаос. За допомогою своїх приспішників він карає людей за їх вади та помилки (жадібність, брехню, підлість, зраду), інколи робить це у жорстокий спосіб. Але, принаймні, Сатана поважає благородність та щирість.
Наприкінці роману він винагороджує Маргариту за її страждання, співчуття (яке вона проявила, коли після балу попросила Воланда позбавити Фріду від вічних мук совісті, хоча могла вимагати виконання свого найзаповітнішого бажання: повернення Майстра) та відданість коханому, а згодом забирає у них життя і дає те, що вони заслужили: спокій, але не місце в Раю. Деякі люди постраждали несправедливо: поет Іван Бездомний, Ієшуа, вони не заслуговували на нещастя, які з ними сталися.
У романі Михайло Булгаков дуже тонко, з ювелірною влучністю, описує вражаючу багатогранність людської сутності. У незвичайний спосіб автор висвітлює всі недоліки та достоїнства людини: кожен може впізнати себе у героях твору.