Хліб
Теплий, запашний, м’який, смачний, гостинний, святий…Ці всі слова про нього – найбільш шанованого гостя кожної української хати. З давніх-давен усі народи надають особливе значення цьому продукту харчування.І наш народ не є вийнятком. Хліб згадується у багатьох народних піснях, прислів’ях, є обов’язковим атрибутом безлічі обрядів і звичаїв наших пращурів, що збереглися і нині. Хліб – це символ нашої Батьківщини,що закарбував у собі надзвичайну працелюбність українського народу.
Сьогодні ми кожен день маємо можливість смакувати свіжий хліб, тому ми не надаємо йому такої виняткової цінності, яку надавали наші дідусі та бабусі. Не завжди цей,здавалося, повсякденний продукт був таким доступним як у наші дні. Раніше теплий і смачний шматочок хліба був результатом важкої праці , виснажливих робіт у полі, що доводилось виконувати людям день у день.Який же це великий труд – виготовити хлібний шматочок, що починається із малої пшеничної зернини. Бували також і скрутні часи, бідний врожай, коли хліб і зовсім зникав зі столу. Мабуть,не має в світі нічого жахливішого за голод. Як влучно сказав видатний український поет Борис Олійник: “Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним.
Істинно так…, коли маємо хліб на столі.”
Настільки шанувався і цінувався хліб у кожній оселі, що без запашної паляниці не проходив жоден день народження, жодне весілля, жодне свято, жодна важлива подія. І навіть в останній путь людину проводили із хлібом. Добрих гостей завжди зустрічали із хлібом-сіллю – найважливішим показником привітності господарів. В українській мові недарма є особоливе слово – хлібосольний,що означає “гостинний”. Також хліб завжди був мірилом достатку хазяїв, ознакою добробуту і благополуччя родини. До нього відносилися з особливою повагою, берегли і цінували його як щось святе і сокровенне,а викидати, навіть крихти хліба, вважалося гріхом.
Як можна побачити, хліб – це не лише їжа, це частинка душі народу, невід’ємний символ його багатства і процвітання.