Я довго думала над питаннями, що таке героїзм, чому він такий важливий у житті та яку людину ми звемо героєм? Спробую відповісти на поставлені питання. Героїзм – це вчинок, який спрямований на допомогу іншій людині. Чи буде героїзмом поділитися ковтком води з другом, це ж допомога іншому? Швидше за все, ми відповімо, що це не героїзм. Але якщо б довелося ділитися водою у Африці, де проблеми з прісною водою спричиняють смерть жителів континенту, то це дійсно був би геройський вчинок.
Бо людина поставила б під удар власне здоров’я, а, може, й життя. Для кожного геройство проявляється по-різному. Для когось геройством буде подання п’ятака старенькій бабусі на хліб, а інший і сотні врятованих життів за подвиг не зарахує. Важливість людей, які рятують дітей, обеззброюють нападників, гасять пожежі у тому, що у найстрашніші та найнебезпечніші моменти життя, вони проявляють віру і любов до ближнього.
Пам’ятаю як в дитинстві, мене схвилювало повідомлення про 16-річного хлопця-героя, який, відштовхнувши шестирічну дитину від узбіччя, сам потрапив під колеса автомобіля і загинув. Що керувало цим хлопцем, також ще дитиною, що він віддав найдорожче – життя? Можливо, хтось скаже, що вияв героїзму, це божевілля: жертвувати собою заради іншого. Часто навіть самі герої здивовані від своїх дій, і переконують, що за нормальних обставин не вчинили б нічого подібного і не знають, чим керували ся – розумом чи серцем.
Мабуть, що серцем. Адже розумна людина не полізе по балконах на 6-ий поверх рятувати іншого, а от сердечна – так. Геройство, на мою думку, важливе тому, що ніхто з нас не знає у якій ролі можемо опинитися. А що як у ролі жертви? Скільки відомо випадків про те, коли людина помирає від інсульту або інфаркту, бо приступ стався на вулиці, а люди не допомогли. Тому важливо не бути байдужим і завжди залишатися людиною.