Думи – героїчні пісні з глибини віків
Як фольклорний жанр, думи виникли за появи козацтва і були створені для прославлення визначних подій з козацького життя. Ці ліро-епічні твори з’явилися приблизно у XVI—XVIII століттях, вони складалися на основі ще давнішого героїчного епосу, який дійшов до нас частково. Це речитативний епос, який виконувався у супроводі гри на народних музичних інструментах – кобзі, лірі чи бандурі.
Мандрівний співець ходив по хуторах, селах та містах і виконував свої твори. Такі співці були бажаними гостями у людей, їх шанували та залюбки слухали усі місцеві жителі.
Назва жанру пояснюється тим, що основним змістом були думки – те, над чим мислили давні творці. Згадується також варіант перекладу слова «сarmen» з латини як дума (пісня) у Біблії. В літописах є згадки про співців, які служили князям і відтворювали у своїх піснях подвиги князів, героїв та богатирів. Перше значення дум, як вважає історик фольклору М. Максимович, було пов’язане з плачем та голосінням за загиблим ватажком чи героєм, якого любив народ і був вдячний за спасіння від ворогів. Такі пісні могли називатися лицарськими, козацькими псалмами. Пізніше крім оплакування люди стали славити героїчні вчинки та розповідати історію головного героя думи.
Під час розквіту козацтва та початку гайдамацького руху думи набули широкої популярності, вони розповідали про народних героїв, які боролися за життя, справедливість та козацьку честь. Думи про народних улюбленців, їх долю, часто закінчувалися трагічно, але вчили молодих слухачів оберігати, шанувати свій народ, знати героїв і намагатися продовжити боротьбу за волю. Головним для лицарів-козаків було – залишатися мужніми та справедливими і ніколи не здаватися. Основні ідеї цих старовинних пісень не втратили актуальності і зараз. Молодь із задоволенням слухає кобзарів, які відроджують цей жанр у сучасності.