Тарас Григорович Шевченко постать яка відома далеко за межами України. Він чудовий поет, видатний драматург, неперевершений майстер свого слова. Я вважаю, що немає у нас такої людини, яка не чула про славетного сина українського народу Кобзаря. Його творчість передається із покоління в покоління, він діда до онука, від матері до сина.
Шевченко мав схильний зв’язок з простим українським народом, відчував усі його страждання та переживання. Він всім своїм серцем любив свою Батьківщину та свій народ. Україна поріднена з Шевченком, в його творах оспівується краса душі нашого народу. Я прочитав його вірш “Думи мої думи”, в цьому творі розповідається про роль митців в житті звичайного народу. Вірш переповнений тугою по рідному краю, по своєму народу, адже на долю випадають важкі випробування та переживання, і хто як не поет іх гостро відчуває.
У Шевченка болить душа від того, що його рідний народ знаходиться під ярмом кріпацтва вже довгі роки, та поневолений панами. Кобзар виражає сподівання, що український народ звільниться з лап кріпацтва та буде сильним та свободним. Цей твір вчить шанувати свій народ, свою культуру, історію та традиції, мову. Завдання сучасних поколінь це збереження нашої історії, нашої країни. Старатися зробити життя кращим для народу та держави.
Ми всі віримо, що Україна стане по справжньому вільною та незалежною, і майбутні покоління повинні все для цього робити, щоб нарешті настало щасливе життя, в якому не буде місця постійним приниженням та знущанням.