Головними дійовими особами поеми є лицар та поет. На прикладі поета показано силу слова та його значення, вплив на людей. А на прикладі лицаря – людську невдячність та зухвалість. Два абсолютно протилежні персонажі.
Лицар – матеріаліст, його цікавлять лише практичні речі. Поет найбільшим багатством вважає можливість вільно милуватися природою та писати вірші, складати пісні. Він не женеться за грошима, готовий на жертву, його люблять та цінують прості люди. Доля зводить поета та лицаря тричі, вона випробовує їх.
Коли вони лише познайомилися, то лицар трохи поглузував з поета, але згодом попросив допомоги. Йому потрібно було завоювати прихильність коханої жінки, а кращим способом була серенада. Цінуючи любов і бажаючи допомогти двом закоханим, поет створює серенаду. Бертольд миттєво забуває про вдячність і навіть не запрошує його на святкування.
Друга зустріч – випробування війною. Коли військо Бертольда почало програвати та бунтувати, він знов згадав про поета. Так, лицар завжди думав про нього лише з користю для себе, хоча на цей раз й обіцяв велику нагороду. Щоб захистити простих людей від ворогів, поет написав такі пісні, що боягузам стало соромно. Військо так надихнув той спів, що воно здобуло перемогу. Про поета забули знов. Слава затьмарила совість Бертольда і він не згадав ні про вдячність, ні про своє слово.
Невдячний та жадібний Бертольд почав знущатися з людей та оббирати їх. Саме в цьому епізоді показано, що слово може бути не лише помічником, а й зброєю. Тож поет написав пісні, що закликали до бунту проти лицаря. Замість того, щоб схаменутися, згадати про попередню допомогу поета та свою совість, лицар саджає його за грати.
Поезія може пробуджувати в людях любов, а також відвагу, гідність, сміливість – безліч позитивних якостей. Але слово може і спонукати до непокори, боротьби за права та незалежність.