Чим мене приваблює романтизм
Ми живемо в непростому світі промислових революцій, коли нанотехнології поглинають розум людства, не залишаючи місця простим буденним речам – почуттям, душевності, відвертості, мрійливості. Люди емоційно виснажуються і дедалі більше стають схожими на роботів, яким взагалі не властиві почуття.
Я не хочу бути схожим на таких людей і вважаю, що прийшов час для втілення в життя ідей романтизму. Знайомлячись з творами письменників та поетів епохи романтизму, я все частіше задумуюсь над тим, що багато втрачаю від постійного сидіння перед комп’ютером, від того, що завжди не вистачає часу помилуватися сходом чи заходом сонця, послухати спів пташок чи просто помріяти. І все частіше мені хочеться стати романтиком, віддалитися від буденного й одноманітного буття і віднайти гармонію з природою.
Хочеться помріяти, сидячи біля ріки, про щось піднесене й неземне, хочеться закохатися й віддати цьому почуттю всю щирість і безмежність душі. У такі хвілини, чи години єднання зі Всесвітом, я мрію про щасливе майбуття, про щось втаємничене й нереальне для свідомості.
Відправляючись у подорож, я все більше звертаю уваги на красу нашої рідної землі. Я не люблю ходити по музеях і роздивлятись експонати, чи слухати історичні розповіді.
Я віддаляюсь від групи і в цей час милуюсь навколишніми краєвидами. А взагалі-то мене приваблюють подорожі в гори. Саме там думається легше, там відчувається якесь неземне тяготіння до майбутнього і здається, що у цьому майбутньому буде мир, спокій, радість. Тут я почуваю себе вільним від буденності, тут знаходить гармонію моя душа. Хочеться злетіти до неба й відкрити нові горизонти.
Ось саме цим мене й приваблює романтизм. Я намагаюсь змінити свій внутрішній світ, збагатити його щирими почуттями, позитивними емоціями. Скажете, що я романтик? Ні, але я обов’язково ним буду!