Благородство, або ж шляхетність, без сумніву, одна із головних рис характеру кожної людини. Вважають, що воно притаманне людям, які походять із знатних родів і мають спеціальне виховання для несення якоїсь важливої відповідальності. Іншими словами благородство це висока моральність, чесність, самовідданість.
Та не можна стверджувати, що простим людям не притаманна ця риса характеру! Щоб бути благородною людиною не достатньо лише походити із знатного роду та мати певне, спеціальне виховання. Наприклад, деякі людські вчинки в певній мірі можна назвати благородними: допомога в скрутній ситуації і навіть звичайна тепла порада є, безсумнівно, благородними діяннями. Та як кажуть, благородність почуттів не завжди відповідає благородності манер, що свідчить про високе місце виховання у набутті відповідної риси. Благородство – це також можливість пожертвувати власними інтересами заради інших. Благородством можна назвати навіть те, коли ти робиш якийсь вчинок непомітно, для того, щоб зробити дійсно приємно іншому. Це якась свого роду звичка – коли ти чиниш добрі та корисні справи і отримуєш від цього гарний настрій й багато нових друзів.
Благородство називають постійним станом людської душі: воно або є, або його нема і найактивніше воно формується в дитинстві. Тобто, якщо дитина творила гидкі вчинки ще в ранньому віці, чекати від неї благородних поступків вже в зрілості просто не варто! Благородність не притаманна людям, які сприймають власне оточення як чимось зобов’язану собі групу людей. Наприклад, що батьки потрібні для забезпечення щасливого дитинства тільки з погляду фінансових та матеріальних питань.
Особа з притаманною їй благородністю завжди є бажаною в різних соціальних групах. Така людина, зазвичай, оточує себе міцним колом друзів і має значну повагу й, безсумнівно, міцну підтримку від оточуючих.