Біблія
Головною книгою у християн є і залишається Біблія. Її тексти використовують служителі Церкви під час будь-яких служб. Кожен вірянин тримає її у себе як настільну книгу.
З грецької мови це слово означає “збірка книг”. І справді, до Біблії входять 77 священних книг, котрі визнає католицька та православна церкви, але існують і апокрифи. Апокрифи – це неканонічні книги Святого Письма. Всі ці 77 книг відносяться до Старого і Нового Заповітів.
До Старого Заповіту входить п’ятдесят книг. У септуагінті, тобто в Старому Заповіті, присутні книги настановного, повчального і морального характеру. Ця частина обумовлена пророцтвами щодо пришестя Месії, тобто Ісуса Христа. Пророки в надзвичайно завуальованій формі розкривають майбутні страждання спасителя. Вони намагаються підготувати людей до приходу Спасителя. Бо відомо, що багато людей в той час жили як дикуни. До Нового Заповіту входить двадцять сім книг.
Всі вони, безперечно, описують життя, вчення та хресні страждання Христа. Все це знаходиться в чотирьох Євангеліях. Після Воскресіння Ісуса Христа мова йде про діяння святих апостолів. Останньою вважається книга апостола Іоанна Богослова, а саме Апокаліпсис. В ній йдеться про останні часи людства, коли сам князь темряви прийде на землю, щоб повести до пекла останніх на планеті людей. В Євангеліях пропонуються нові вчення, які не суперечать старим, але лише доповнюють їх. Тепер не вбивство, а лише одна думка про вбивство людини може стати смертним гріхом.
Виникають суперечки стосовно авторства Біблії. У неї може бути як один автор, так і не менше п’ятдесяти. Відповідь дуже проста: для вірян Біблію створив сам Бог, для раціоналістів – інші люди. Основні мови написання: арамейська й давньогрецька.
Ця книга книг писалась впродовж тисячоліття. Лише дивом кожна її частина не зникла, а переписувалась і передавалась через покоління, тим самим даючи можливість цим поколінням завершити всю книгу.