Байка
Чарівний світ літературного жанру подарував нам особливу категорію оповідань повчального характеру. Мова йде про алегоричний твір або байку. Дуже часто байка подається у віршованому вигляді, має невеликий об’єм і епічний відтінок. Структура даного твору створювалася тисячоліттями і має достатньо традиційну збірку образів, мотивів і сюжетів. Давайте хоча б згадаємо метра байкарства давньої Греції –славнозвісного Езопа.Невід’ємними складовими байки є комізм і сатира. В деяких творах присутня ще й трагічність.
В якості дійових осіб виступають персонажі, які в собі органічно поєднали певні ідеї і людські характери. Героями байок стають не тільки люди, а й рослини, тварини і навіть неживі предмети. В кожному оповіданні в обов’язковому порядку повинен бути моралістичний висновок афористичного характеру. Особливої уваги заслуговують твори наших предків: Езопа, Бабрія, Федра, Флавія Авіана, Жана Лефонтена, Івана Крилова. Навіть на створення сучасних байок впливають античні джерела або «Пантачаттра» індійських авторів.У кожного народу світу є байковий жанр, де висвітлюються звичайні життєві ситуації з присмаком іронії.
Основними темами виступають: безкінечна боротьба добра і зла, ворожнеча між бідними та багатими, висміювання та розкриття поганих дій державного уряду, висміювання людської дурості.Основна маса байок створюється на основі реальних історій. Недарма ж говорять, що у кожній байці є доля правди. Світові письменники та поети дуже часто звертаються до даного жанру. Байка може бути, як у віршованій формі, так і у прозі. Різновидом такого оповідання в наш час виступають твори під грифом «стенд-ап».
В якості фундаменту для кожної байки є звичайний народний гумор. Це вже потім митець створює з нього повноцінний афористичний твір. Звичайний народ називає байки так: «побрехеньки» або «баєчки». Розквіт цього жанру в українській літературі належить відомому байкарю Леоніду Глібову.