На уроці зарубіжної літератури ми прочитали історичний роман Вальтера Скотта «Айвенго». Тема лицарства завжди була близькою мені, а у цьому творі лицарі постають не як казкові персонажі, а реальні люди із своїми успіхами та невдачами, коханням та ненавистю.
Написавши цей твір, Вальтер Скотт увійшов у світову літературу як засновник історичного роману. Адже описи звичаїв, традицій, побуту накладені на вчинки головних героїв манять читача у Англію ХІІІ століття.
Айвенго – прихильник короля Річарда Левове серце, який не повернувся з останнього хрестового походу. Через це владу захопили нормани. Звісно, Айвенго мріє повернути колишню славу свого народу – саксів. Але, крім політичних проблем у лицаря є ще одна біда: його батько Седрік Ротервудський позбавив чоловіка спадку. Це сімейне горе спіткало родину Айвенго, коли він дозволив собі закохатися у батькову вихованицю – леді Ровену. У Седріка були плани віддати її за багатого англосакса, але дівчина відповіла взаємністю Айвенгові.
Залишивши рідний дім, Айвенго назвався «Лицарем позбавленим спадку» і відправився на лицарський турнір, аби виступити проти принца Джона – Річардового брата, який підтримував чужинців і у відсутності титулованого короля виконував його обов’язки. В перший же день він стає переможцем турніру. Присутню на турнірі Ровену він обирає Королевою турніру. Але другого дня успіх був не на його боці – його поранено, Ровена не може йому допомогти, тому його забирає до себе місцева єврейка-знахарка Ребека. Хлопець закохується у неї. Але лицарство у ті часи було не тільки на словах.
Айвенго вирішує незгоди з гордістю та виходить із неприємностей із честю. Він допомагає повернути Річардові свій трон, отримує привілегії від короля – гроші і замок, але, найголовніше, повертає любов та повагу батька, і вибирає даму свого серця з якою проживе недовго, але щасливо.